МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ Національний університет “Львівська політехніка”
ОПЕРАТОРИ ЦИКЛУ, ДИРЕКТИВИ ПРЕПРОЦЕСОРА, ФОРМАТОВАНИЙ ВВІД-ВИВІД І ФУНКЦІЇ ПЕРЕМИКАННЯ ВВОДУ-ВИВОДУ У АЛГОРИТМІЧНІЙ МОВІ С ІНСТРУКЦІЯ до лабораторної роботи № 3 з курсу “Проблемно-орієнтовані мови програмування” для базового напрямку “Комп’ютерні науки” Затверджено На засіданні кафедри Систем автоматизованого проектування. Протокол № _1__ від ___31.08.2009 р. ЛЬВІВ – 2009 1. МЕТА РОБОТИ Мета роботи - ознайомлення з директивами препроцесора мови C, з операторами циклу і функціями вводу-виводу. 2. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ 2.1. Директиви препроцесора Препроцесор мови C використовується для обробки тексту програми до її компіляції. Препроцесор виконує макропідстановку, умовну компіляцію, під’єднання іменованих файлів. Директиви препроцесора починаються з символу “#”. З однією директивою препроцесора #include Ви познайомились в лабораторній роботі №1. За допомогою цієї команди в програму на мові C можна включити текст будь-якого файлу. Директива #include має дві форми: #include<ім’я файлу> - під’єднання стандартного файлу. #include<stdio.h> #include<main.h> 2)#include “ім’я файлу”- під’єднання зовнішнього, Вашого файлу #include “myfile.h”. Суфіка h використовуються для файлів, які під’єднуються в заголовку Вашої програми. 2.1.1. Макровизначення Директива #define ставить у відповідність ідентифікатору текстову стрічку. Синтасис оператора: #define ідентифікатор (список ідентиф) стрічка заміни. Стрічка заміни може містити ідентифікатори, ключові слова, розділювачі. Директива #define може стояти у будь-якому місці програми і виконує такі функції: 1) Визначення констант: #define NULL 0 #define TRUE 1 #define FALSE 0 Прості макровизначення: #define begin { #define end } тоді замість фігурних дужок будуть використовуватись слова begin i end. 3) Параметризація макровизначень: #define MAX(x,y) ((x)>(y)?(x):(y)) #define MIN(x,y) ((x)>(y)?(y):(x)) Директива #undef - відміняє дію #define. Приведемо приклад використання директив #define і #undef: #define TWO 2 #define FOUR TWO*TWO #define PX print(“x дорівнює %d.\n”,x) main () { int x=TWO; PX; x=FOUR; PX; } В результаті роботи цієї програми одержим повідомлення: х дорівнює 2 х дорівнє 4 За директивою #define препроцесор замінює кожне макровизначення на стрічку заміни, тобто: int x=TWO перетвориться в int x=2; PX перетвориться в print (“х дорівнює %d.\n”,x) x=FOUR перетвориться в x=TWO*TWO і далі в х=2*2 і так далі. 2.1.2. Умовна компіляція. Умовна компіляція це вибіркова компіляція лише тих частин програми, які задовільняють певні умови. Для умовної компіляції використовуються такі директиви препроцесора: #if, #else, #endif, #ifdef, #ifndef. Синтаксис директиви умовної компіляції: if - заголовок текстові рядки для випадку “істина” #else текстові рядки для випадку “не істина” #endif if - заголовок містить умови, на основі яких здійснюється перевірка. Управляючий рядок if - заголовок має 3 форми: #if вираз, що має постійне значення; #ifdef ідентифікатор; #ifndef ідентифікатор. В першій формі вираз визначається значенням нуль або не нуль (“істина”, “не істина”. В другій формі значення “істина” відповідає умові, якщо ідентифікатор був визначений в директиві #define. В третій формі значення “істина” відповідає умові, якщо ідентифікатор або не був визначений в директивою #define, або був відмінений директивою #undef. Для прикладу умовної компіляції приведемо такий фрагмент програми: #ifndef MAX_STK #define MAX_STK 128 #endif Ідентифікатор MAX_STK має значення по замовчуванню, якщо не буде заданий користувачем. Директива if подібна до оператора if у мові C: #if SYS= = “IBM” #include “ibm.h” #endif Якщо вираз SYS= = “IBM” істина, то під’єднується файл “ibm.h”. 2.2. Оператори циклу у мові С. У мові C існує три типи операторів циклу. Вони подібні до операторів циклу у мові Паскаль. 1) Оператор циклу з передумовою while (вираз) оператор; 2) Оператор циклу з постумовою do оператор; while (вираз); 3) ...